Помилки на будівництві елеватора

Власний елеватор можна і потрібно будувати для сучасної агрокомпанії. Однак власник підприємства має розуміти, що це дуже копіткий і складний виробничий об’єкт, який повинен мати не лише красивий вигляд. Сучасний елеватор у господарстві, що вирощує значний перелік сільськогосподарських культур, треба правильно спланувати, ретельно та відповідально обрати постачальників послуг, обладнання і будівельні матеріали. А також контролювати, перевіряти та відстежувати всі етапи створення елеватора, уведення його в експлуатацію. 

Визнаним експертом й авторитетним фахівцем галузі є Віра Прокопівна Розуменко, директорка ДП «Зернятко» (Чернігівська обл.).

За десятиліття роботи в елеваторній галузі Віра Прокопівна побудувала низку справді сучасних та ефективних елеваторів, які продуктивно працюють у жорстких виробничих умовах. Її доповідь на форумі «Власний елеватор – 2022», що відбувся у Львові, стала однією з найцікавіших і збурила найбільше запитань практиків галузі. 

Фаворитка галузі на елеваторі 

Років 15–20 тому в Україні фавориткою аграрної галузі стала кукурудза, яка потребує до себе значної уваги. Значні обсяги виробництва культури (а це мільйони тонн зерна на рік) стимулювали відповідне будівництво елеваторів, які мали б приймати, очищати, сушити та відправляти на порти такі обсяги. 

Які помилки та проблеми виникають у цій круговерті? Перша перепона та водночас важливий щабель розвитку — вибір проєктної компанії, що створюватиме конкретний проєкт для елеватора на визначеному майданчику господарства. На жаль, протягом останніх років у нашій країні з’явилося чимало охочих заробити «легкі» гроші, «зліпивши» проєкт. Саме так, бо нині знайти організацію або установу, що професійно готують проєкт, глибоко та фахово розуміють, як працюватиме наступний елеватор, — дуже важко. Часто можна зустріти «спеців», які не розуміються на тому, що створюють. Відповідно, про єктують таке, що реально не працюватиме, або його треба буде переробляти. 

Елеватор має окупатися за 5–6 років роботи, залежно від обсягів обробки зерна, переліку культур, можливостей обладнання на самому об’єкті. Але потрібно, щоб усі складові промислового комплексу були добре налагоджені в роботі. 

Тож дамо рекомендацію тим аграріям, хто тільки планує починати будівництво елеватора: шукайте й обирайте тих проєктувальників, які вже мають реальний практичний досвід будівництва подібних об’єктів, чітко розуміють, що це за виробництво, які в нього можуть бути вузькі місця, на що звертати увагу. Водночас від власників компанії у процесі будівництва елеватора має працювати професійний технолог, який супроводжує будівництво та введення елеватора в експлуатацію. До того ж елеватор має бути введено в експлуатацію в автоматичному режимі, зерно одразу ж повинно повноцінно оброблятися й сушитися. Говоримо конкретно про автоматичний режим, а не ручний. Бо якщо з першого дня на елеваторі працівники починають роботу з ручного режиму, налаштовують все під нього, то потім їх важко перевчити на автоматичну роботу. 

Пройшовши першу фазу будівництва елеватора, постає питання вибору конкретного обладнання для нього. Зазначимо, що нині в Україні виробляють чимало якісного та продуктивного обладнання. Проєктанти видають специфікацію щодо вибору транспортного обладнання — норій, транспортерів, інших технологічних рішень. Особисто пані Розуменко дотримується такої позиції: транспортне обладнання обираємо вітчизняне, виготовлене конкурентної якості. Зокрема, це якісне технологічне обладнання українських виробників «Лубнимаш», KMZ Industries, «Варіант Агро», що відповідає вимогам і стандартам роботи в місцевих умовах. До війни наша держава компенсувала 20% вартості придбаного вітчизняного обладнання аграріям (сподіваємося, що після Перемоги над ворогом це буде відновлено — О. Я.). 

Основне обладнання на елеваторі — зерносушарка. До вибору конкретної моделі сушарки потрібно підходити ретельно та відповідально. Адже на ринку представлено велику кількість різних моделей. У своїй роботі на різних елеваторах Віра Прокопівна працювала з різними моделями сушильного обладнання, розуміє їхні переваги та недоліки. З авторитетним брендом Stela познайомилася вісім років тому, коли було придбано і введено в експлуатацію одноколонкову сушарку на Носівському елеваторі. Для елеватора ДП «Зернятко» також була придбана і встановлена чотириколонкова сушарка цього німецького виробника, яка сушить кукурудзу 65 т/год з вологістю зерна 24–26%. Сушарка недешева, але вона того варта. У роботі із зерном кукурудзи, що є складним у роботі, переробці та відвантаженні, це обладнання добре себе показує. Сушарка використовує систему рекуперації повітря, у результаті чого отримуємо зерно високої якості за комплексом показників. Наприклад, ця сушарка дуже толерантно працює із зерном кукурудзи, унеможливлюючи такий показник, як тріщинуватість. 

На підприємстві обрали модель сушарки, яка оптимально придалася для робочої вежі елеватора: висота сушарки становила 22,75 м, що дозволило також зменшити висоту робочої вежі до 32 м. Завдяки цьому зменшилась металомісткість, а отже, і вартість проєкту. Також менша висота полегшує персоналу обслуговувати обладнання. 

Stela може працювати з великим спектром сільськогосподарських культур, особливо з кукурудзою вологістю понад 30%. За один прохід можна доводити зерно до потрібних стандартів вологості з мінімальними його втратами й пошкодженнями. Газовий пальник для знімання такої вологи має потужність 18,9 МВт, що дозволяє мати резерв потужності для сушіння. Бо, наприклад, за низьких температур пальник витрачає більше енергії, тому запас потужності є важливим чинником його роботи. 

Сушарка може працювати на двох видах палива — природного та зрідженого газу. Клієнт має можливість обирати, на якому з них працювати. Водночас за потреби є можливість перевести сушарку на біопаливо, встановивши твердопаливний генератор. 

Загалом на будівництві елеватора у виборі обладнання та його введенні в експлуатацію до кожного елемента треба ставитися дуже відповідально та ретельно. І тоді матимете такі самі сучасні й продуктивні елеватори, як у Віри Прокопівни Розуменко, директорки ДП «Зернятко».